вине крепост 13 урожаи 1995

В античной мифологии покровителем виноградарства и виноделия был бог Дионис. Однажды он нашел маленькую виноградную лозу и поместил ее в кость птицы. Растение начало так быстро расти, что нужно было искать другое место. Он посадил ее в кость льва, а потом осла. Поэтому люди, пьющие вино, сначала поют, как птицы, потом становятся львами и, наконец, превращаются в ишаков. В Книге Бытия есть выражение: «Виноград – дерево жизни». Первые упоминания о выращивании винограда на территории Украины относятся к периоду VII-IV ст. до н. Виноградарство и виноделие развивалось вокруг древних городов Херсонеса, Антикапеи, Тиритаки, Ольвии на территории современной Николаевщины. В период Киевской Руси упоминается (Летопись Никона 1151 г.) «Берендеи и черные клобуцы волости познаша и винограда посикоша». В литературных источниках VІ века рассказывается об успешной культуре винограда в монастырских садах Киева. В 1735 году новые виноградники были заложены в Киеве на склонах Днепра, а в 1758 году – рядом с Кловским дворцом, где через несколько лет насчитывалось около 30 000 кустов.

В античній міфології покровителем виноградарства і виноробства був бог Діоніс. Одного разу він знайшов маленьку виноградну лозу і помістив її у кістку птиці. Рослина почала так швидко рости, що потрібно було шукати інше місце. Він посадив її у кістку лева, а потім віслюка. Тому люди, які п’ють вино, спочатку співають, як птиці, потім стають левами і, нарешті, перетворюються в віслюків. У Книзі Буття є вислів: «Виноград – дерево життя». Перші згадки про вирощування винограду на території України належать до періоду VII-IV ст. до н.е. Виноградарство і виноробство розвивалося навколо стародавніх міст Херсонесу, Антикапеї, Тірітаки, Ольвії на території сучасної Миколаївщини. В період Київської Русі згадується (Літопис Никона 1151 р.) «Берендеї і чорні клобуці волості познаша і винограда посікоша». У літературних джерелах VІ століття розповідається про успішну культуру винограду в монастирських садах Києва. У 1735 році нові виноградники були закладені в Києві на схилах Дніпра, а в 1758 році – поряд з Кловським палацом, де через кілька років налічувалось близько 30000 кущів.

Стародавні греки, як і римляни, завжди віддавали перевагу червоному темному провину. Подавалося воно зазвичай двічі на добу (як мінімум): на вечерю і на сніданок. Пиття даного напою супроводжували ритуали. Спочатку все випивали провина не розбавляючи їх, в честь бога Діоніса, а після проливали кілька крапель на землю, в знак посвяти напою улюблені божеству. Потім подавалися кратери – чаші не дуже великих розмірів, що володіють двома ручками. У даній посуді змішувалося вино і холодна вода з джерела (в різних пропорціях). Розпивання супроводжувалося розмовою, а гості слухали музику з віршами, насолоджуючись поданням танцівниць. За існуючими тоді правилами необхідно було пити за здоров’я всіх присутніх, віддавати подяку божествам (іншим, крім Діоніса), поминати відсутніх на бенкеті. Іноді навіть влаштовувалися і змагання: хто більше вип’є. Пили червону хмільну рідину в основному представники сильної статі. А жінки взагалі вкрай рідко допускалися до столу. Вино – ритуал Вино можна назвати релігійним символом. В античності були навіть спеціальні боги: в Греції Діоніс, а в Римі – Вакха з святами-вакханаліями. Старий Завіт підносить вино як алегорію Божественного милосердя, але іноді викриває пияцтво. В Християнстві це Перше чудо Христа: втілення води в вино на весіллі в Кані Галілейській. Іудаїзм, також як Християнство, коливається між вихвалянням і остереження проти вина. А в Талмуді написано: «Ні радості без вина».