коджнак класс наполеон подборки кониак в подарок

Вино сприяє процесам травлення, стимулює апетит, органічні кислоти і дубильні речовини є збудливим засобом для залоз. Вино послаблює розумову напруженість і звільняє шлунково- кишковий тракт від спазм та полегшує переварювати їжу. Деякі вина містять у своєму складі речовини, які знижують токсичність етилового спирту, володіють бактерицидною незворотною дією. Дослідженнями, підтверджено, проціанідини, які містяться у червоному вині, сприяють зниженню процентному співвідношенню холестерину в крові, захищають організм від інфаркту. Вино створене для радості людської, для веселощів серця. І зовсім не випадково Ісус створює своє перше чудо, перетворюючи на весіллі в Кані Галілейській воду на вино (Новий Заповіт).

История вина неотделима от истории человечества. Вино – особенный напиток. Ценность его состоит из двух источников: ягод, впитывающих солнечную энергию и дрожжевых клеток – фабрики многих полезных веществ. Этот солнечный напиток содержит ряд питательных и биологически активных веществ, полезных для организма человека, к которым относятся органические кислоты (винная, яблочная, лимонная, янтарная и др.), содержащиеся в вине в легко усвояемой форме, азотистые соединения: протеины, аминокислоты , красящие и фенольные вещества, глицерин, сахар, пектиновые вещества, очень ценные макро- и микроэлементы: калий, кальций, магний, железо, марганец, медь, цинк, бор, хром, фтор, йод мышьяк, кобальт и т.д.

З іншого боку, з плином століть змінювалися гастрономічні тенденції. Грецька трапеза була досить простою і до того ж тісно пов’язаної з різними релігійними практиками (сімпосіуми, діонісійські містерії та інше). Тому основним був сам процес лиття, строго регламентований і упорядкований. Римська кухня, навпаки, перш за все була орієнтована на задоволення, а в епоху принципату досягла неймовірної складності і витонченості. Не дивно, що саме римляни всерйоз задумалися власне про смак вина і стали звертати увагу на відмінності вин з різних регіонів. У доіндустріальну епоху вино робили без хімічних консервантів, тому воно досить швидко скисало. З цієї причини левову частку вина випивали в перші ж місяці, майже завжди до нового врожаю. Деякі феодальні сеньйори навіть наказували виливати торішнє вино, як тільки з’являлося молоде. Інші вина зберігалися протягом 2-3 років і лише далеко не всі були здатні жити 4-5 років. Такі вважалися старими і коштували дорого. Вина з південних регіонів, більш алкогольні і солодкі, були більш життєздатними і придатними до транспортування. Не в останню чергу саме тому вони так високо цінувалися в Європі аж до епохи Нового часу. Втім, ще в античності розроблялися різні способи консервації вина. Наприклад, римляни змішували вино з медом і перцем, щоб зробити його більш стійким до скисання, а ще успішно освоїли пастеризацію. Ця практика зберігалася і в середні віки. Анонімний автор «Паризького економа» в XIV столітті радив гарненько прокип’ятити скисле вино, знімаючи пінку неодмінно дерев’яним, а не залізним друшляком. Коли вино тільки починало скисати, він пропонував змішувати його з пшеницею або просто виставити бочонок на мороз, якщо це сталося взимку. Ці рекомендації показують, що людей минулого власне смак вина цікавив куди менше його збереження.