домаине ла суффрене

Історія виноробства в Україні налічує щонайменше 4.5 тисячі років, а цілком ймовірно і значно більше. На берегах Дністра виноробством займались вже тоді коли про французьке виноградарство ще ніхто й не чув, а до виникнення Римської імперії залишалось близько тисячі років. Племена фракійців, що проживали на початку 2 тисячоліття до нашої ери на берегах Дністра вже володіли культурою вирощування винограду та виготовлення вина. І виноград цей, що важливо не був завезений римлянами або греками, як у Франції чи Німеччині. Він був місцевим і не диким а окультуреним. Чому є безліч археологічних та історичних доказів. Ба більше, ще до фракійців трипільці вміли виготовляти вино а вони, як відомо жили між 5 та 3 тисячоліттям до н.е. на території сучасної України.

Осенью 1844 г. в г. Одесса было создано Главное училище садоводства, учебный план которого предусматривал изучение садоводства, виноградарства и виноделия. В 1859 году училище было переведено в Умань. По предложению училища было узаконено производство вина из плодов и ягод. Чтобы получить сусло подобно виноградному, высоко кислый сок разбавляли водой до нормальной кислотности. Следует заметить, что плодово-ягодное виноделие Украины берет свое начало из Умани. В начале ХХ ст. в Уманском училище садоводства преподавали специальный курс «Переработка плодов и ягод в вино». Учебное хозяйство училища производило несколько сортов вина, которое пользовалось большим спросом. Выпускники Уманского училища по месту работы применяли рецептуры вин.

Діоніс – грецький бог виноробства Римляни, фінікійці, давні германці та інші народи приписували честь створення вина своїм богам – не дивно, що цей напій активно використовувався під час релігійних ритуалів і вважався стравою для знаті. Втім, в тому ж Древньому Римі вино було настільки поширене, що його давали навіть рабам – але, звичайно, це були не колекційні ароматні вина, а напій третього сорту. У римській міфології затверджується, що першу в світі виноградну лозу посадив Сатурн – бог землі і посівів. Дуже зворушлива і по-східному вишукана перська легенда: в Малій Азії вірять, що якийсь цар отримав насіння винограду в дар від вдячної птиці, врятованої ним від змії. Виросло дерево, дало плоди, виноградний сік виявився солодкий і свіжий, і довгий час люди пили його, щоб втамувати спрагу. Одного разу цареві принесли подкісшій напій, він розсердився, звелів прибрати посудину подалі. Перелякані слуги забрали негідний сік в підвал, так там і забули. Деякий час по тому улюблена наложниця царя злягла з сильним головним болем. Дівчина не спала кілька ночей, вона так мучилася, що вирішила померти. Вона випила весь сік, що перебродив, сподіваючись, що він перетворився на отруту, проте всього лише проспала декілька діб і прокинулася повністю здоровою. Так вино стало відомо тюркських народів. додаткові інгредієнти Згідно технології древніх греків, в нього додавали: сіль і золу, гіпс і білу глину, масло з олив і кедрові горішки, товчений мигдаль і насіння кропу, м’яту і чебрець, корицю і мед. Інгредієнти, що застосовували в давньогрецькому виконанні, сьогодні перевірені часом: в наші дні триває їх використання, щоб зробити вино.