луис фелипе едвардс лфе

Одним з перспективних напрямів у підвищенні конкурентоспроможності й самобутності української виноробної продукції є виявлення унікальних виноградарсько-виноробних зон для виробництва оригінальних і неповторних марок вин. Знаючи агроекологічні фактори конкретної зони, що мають вплив на якість сировини, можна виділяти мікрозони з набором сортів, що забезпечують виробництво унікальних вин. Доцільно цим займатися невеликим господарствам, для яких робота в цьому напрямі може бути досить перспективною. В умовах невеликих площ виноградників можна забезпечити якісний індивідуальний для кожного сорту й регіону необхідний перелік агротехнічних вимог щодо догляду за виноградниками й використовувати технологічні особливості переробки винограду. Так можна в перспективі виділити й сформувати особливості кожної місцевості для виробництва унікальних виноматеріалів, що дуже цінується споживачами й знавцями вин усього світу. В Україні виробляють незначну кількість унікальних високоякісних вин, які мають географічну назву й одержали світове значення: Мускат білий Червоного каменю, Троянда Закарпаття. Надання їм статусу вин контрольованих найменувань буде сприяти більш раціональному використанню сировинних ресурсів виноградарсько-виробничої галузі й дасть можливість підвищити рейтинг українських вин. Для рішення цієї проблеми необхідно нарощувати число фермерських господарств виноградарського-виноробного напряму, підняти їхній професійний рівень. Для цього необхідна відповідна нормативна база й програма розвитку галузі

Історія виноробства в Україні налічує щонайменше 4.5 тисячі років, а цілком ймовірно і значно більше. На берегах Дністра виноробством займались вже тоді коли про французьке виноградарство ще ніхто й не чув, а до виникнення Римської імперії залишалось близько тисячі років. Племена фракійців, що проживали на початку 2 тисячоліття до нашої ери на берегах Дністра вже володіли культурою вирощування винограду та виготовлення вина. І виноград цей, що важливо не був завезений римлянами або греками, як у Франції чи Німеччині. Він був місцевим і не диким а окультуреним. Чому є безліч археологічних та історичних доказів. Ба більше, ще до фракійців трипільці вміли виготовляти вино а вони, як відомо жили між 5 та 3 тисячоліттям до н.е. на території сучасної України.

Жоден інший напій в світі не викликає стільки суперечок і пересудів. Практично кожна країна стверджує, що саме вона є батьківщиною заграв виноградного соку, а ті, хто не претендує на пальму першості, вважають, що тільки вони вміють робити «справжнє» вино. Археологи не можуть дати однозначну відповідь на питання «хто, де і коли винайшов вино?». Очевидно, що вже 8-10 тисяч років тому люди знали культурний виноград Vitis Vinifera, їли його плоди і пили його сік. По крайней мере, збереглися черепки глиняного посуду з залишками винного напою, а перші графічні і текстуальні свідоцтва існування вина датуються 4 тисячоліттям до нашої ери. Етимологія назви. За однією з версій сучасне слово «вино» родинно грузинському «ghvivill» – «цвісти, бродити». Фасмер (відомий німецький мовознавець українського походження), однак, простежує спільне коріння зі слов’янським «вити», а деякі дослідники навіть стверджують, що в основі терміна лежить санскритський корінь «vena» – «улюблений».