сенси

The history of winemaking in Ukraine is at least 4.5 thousand years old, and quite possibly much more. On the banks of the Dniester, winemaking was already practiced when no one had heard of French viticulture, and the Roman Empire was about a thousand years away. The tribes of Thracians who lived at the beginning of the 2nd millennium BC on the banks of the Dniester already possessed the culture of growing grapes and making wine.

Moving further south along the Dniester to the Mohyliv-Podilsky district, we can meet several more local grape varieties. And although these varieties are considered traditionally Moldovan, there is no doubt that they grew on both banks of the Dniester and not only on its Moldavian right bank. Ukrainian winemaking traditions are as old as the world. Although these traditions and technologies have survived many periods of decline, such as the Turkish rule in Podillya and other regions of Ukraine, or the Soviet era, when unique vineyards were destroyed in the mid-80s. Now the traditions of winemaking are being restored. Ukrainian wine-making and viticulture, regardless of complex social realities, is taking leaps and bounds through the thorns to the stars. New wines are emerging

Після завершення бродіння готове вино акуратно знімали з осаду, переливали в інші глиняні судини, запечатувала і зберігали десь в прохолодному місці. Всупереч поширеним уявленням виноград вкрай рідко тиснули ногами, це навіть заборонялося робити з міркувань гігієни і безпеки. А при значних обсягах виробництва це було і зовсім неможливо в зв’язку з крайньою трудомісткістю процесу. Набагато частіше використовували преси, часом досить великі. Їх численні залишки досі знаходять по всьому ареалу культурного виноробства. Кухня древніх народів від Кавказу до Іспанії немислима без вина. Але довгий час його не диференціювали. Вино було просто вином. Його робили упереміш з червоного і чорного винограду, лози якого часто були сусідами на одному полі. Старе вино змішували з молодим, своє власне з привізним. З повною байдужістю до сортам і терруар, критично важливим для сучасного виноробства. Лише в першому тисячолітті до н.е. в деяких середземноморських цивілізаціях з розвиненою гастрономічною культурою стали звертати увагу, що вина з різних регіонів помітно різняться між собою, зберігаються довше або менше, бувають краще або гірше, міцніше або слабкіше, смачніше або зовсім навпаки. Греки і особливо римляни починають високо цінувати вина з островів Хіос, Лесбос, Самос, Крит, з області Фалерна в Кампанії і Тімави на узбережжі Адріатики. Якщо до середини першого століття до н.е. до обіду подавали якесь одне вино, то з часів Цезаря в практику входить сервіровка декількох різних вин протягом однієї трапези. Ця традиція зберігається донині у всіх без винятку виноробних регіонах світу.