водка тип классикгескаиа класс ултра премиум

Как известно, к столу Короля Льва Даниловича уже подавали вино, которое было сделано из росшего вокруг Львова винограда. Женой его была венгерская принцесса Констанция, поэтому мы можем предположить, что она приобщилась к культуре виноделия в окрестностях Львова. По прошествии времени Львов рос как культурный и политический центр, а с ним и его виноградники. Так виноградники росли на склонах Высокого Замка, на Лычакове, Кульпаркове и прежде всего в Винниках. В 1785 г. возле Винников была заложена немецкая колония Вайнберген, что в переводе означает Винные горы. Немцы-колонисты, осевшие возле Львова начали заниматься виноградарством. Первоначально выращивали сорт винограда – Рислинг Рейнский, привезенный ими с их родины.

Воно дозволяло людям харчуватися протягом багатьох місяців, а не тільки в сезон врожаю. Його можна було брати з собою в торгові і військові експедиції, обмінювати на інші продукти. Нарешті, не можна скидати з рахунків факт, що вино сп’яняло, тобто не тільки насичувало, а й приносило задоволення, а також допомагало досягти екстатичного стану. Зрозуміло, чому вину в давніх культурах приділялася така велика увага. Дитя виноградної лози вважалося даром небес, його обожнювали, наділяли чудодійними властивостями (наприклад, здатністю заліковувати рани і повертати зір) і активно використовували в різноманітних сакральних ритуалах – від нескінченних варіацій дионисийского культу до християнської євхаристії. За багато століть техніка виноробства майже не змінювалася. За лозами доглядали мало, лише підрізали час від часу, залишаючи лежати на землі або закидаючи їх на гілки дерев. Рудименти древньої виноградарською практики подекуди можна відшукати і сьогодні, наприклад на островах Егейського моря. Виноградники часом нагадували непрохідні ліси. Відомо, що під час облоги Лана в 988 році французький король Гуго Капет благополучно сховав у прилеглих виноградниках своє військо. Ізраїль. Винний посудину з Італії двотисячолітньої давності, знайдений в пустелі в районі стародавньої фортеці Масада, відноситься до часу народження Ісуса Христа Фото: David Silverman / Reuters Стиглий виноград відправляли під прес, а заграло сусло заливали в глиняні глечики.

З іншого боку, з плином століть змінювалися гастрономічні тенденції. Грецька трапеза була досить простою і до того ж тісно пов’язаної з різними релігійними практиками (сімпосіуми, діонісійські містерії та інше). Тому основним був сам процес лиття, строго регламентований і упорядкований. Римська кухня, навпаки, перш за все була орієнтована на задоволення, а в епоху принципату досягла неймовірної складності і витонченості. Не дивно, що саме римляни всерйоз задумалися власне про смак вина і стали звертати увагу на відмінності вин з різних регіонів. У доіндустріальну епоху вино робили без хімічних консервантів, тому воно досить швидко скисало. З цієї причини левову частку вина випивали в перші ж місяці, майже завжди до нового врожаю. Деякі феодальні сеньйори навіть наказували виливати торішнє вино, як тільки з’являлося молоде. Інші вина зберігалися протягом 2-3 років і лише далеко не всі були здатні жити 4-5 років. Такі вважалися старими і коштували дорого. Вина з південних регіонів, більш алкогольні і солодкі, були більш життєздатними і придатними до транспортування. Не в останню чергу саме тому вони так високо цінувалися в Європі аж до епохи Нового часу. Втім, ще в античності розроблялися різні способи консервації вина. Наприклад, римляни змішували вино з медом і перцем, щоб зробити його більш стійким до скисання, а ще успішно освоїли пастеризацію. Ця практика зберігалася і в середні віки. Анонімний автор «Паризького економа» в XIV столітті радив гарненько прокип’ятити скисле вино, знімаючи пінку неодмінно дерев’яним, а не залізним друшляком. Коли вино тільки починало скисати, він пропонував змішувати його з пшеницею або просто виставити бочонок на мороз, якщо це сталося взимку. Ці рекомендації показують, що людей минулого власне смак вина цікавив куди менше його збереження.