вине квет белое реджион ломбардииа

Смак і запах такого алкоголю практично завжди програє своєму «старшому братові». Грецька легенда З самої давнини глибокої людство займалося виноградарством. За однією з грецьких легенд, виноградну лозу знайшов пастух Естафілос. Йдеться про те, що він відправився, щоб відшукати зниклу вівцю. Згодом йому вдалося побачити, що та харчувалася виноградним листям. Естафілос вирішив зібрати з лоз кілька нікому не відомих в ті часи плодів, щоб віднести ягоди Ойнос, свого господаря. Ойнос вичавив сік з грон. І зауважив, що з часом напій став ще більш ароматним: так вийшло вино. Історія його виготовлення взагалі, треба зауважити, досить різноманітна. Легенди про походження вина Цікавий факт: в будь-який древньої релігійної системі є міф про те, як з’явилося вино. Особливо відома грецька легенда: античні билин запевняють, що звинувачувати (або дякувати?) Слід пастуха Естафілоса. Він шукав вівцю, а коли знайшов утікачку, тварина поїдало листя якогось незнайомця рослини. Здивований юнак зібрав плоди дивного дерева і приніс їх своєму господареві, той вичавив з них сік і отримав освіжаючий напій. Все інше – справа техніки: одного разу виноградний сік випадково залишили на сонці, він перебродив, і люди дізналися, що вийшов хмільний напій веселить не гірше походу в давньогрецький театр, а зцілює майже як Гіппократ.

Восени 1844 року в м. Одеса було створене Головне училище садівництва, навчальний план якого передбачав вивчення садівництва, виноградарства і виноробства. В 1859 році училище було переведено до Умані. За пропозицією училища було узаконено виробництво вина з плодів і ягід. Щоб отримати сусло подібне до виноградного високо кислий сік розбавляли водою до нормальної кислотності. Варто зауважити, що плодово-ягідне виноробство України бере свій початок з Умані. На початку ХХ ст. в Уманському училищі садівництва викладали спеціальний курс «Переробка плодів і ягід на вино». Навчальне господарство училища виготовляло декілька сортів вина, яке користувалося великим попитом. Випускники Уманського училища за місцем роботи застосовували рецептури вин.

Для красных выбирают слегка закругленные бокалы тюльпаны. Полусладкие сорта напитка принято подавать в широких открытых бокалах, а крепленые – в зауженных к верху. Десертные и ликерные наливают в небольшие рюмки конической формы, а мадеру и херес – в цилиндрические. Что касается откупоривания бутылок с вином, то белые сорта открывают непосредственно перед разливом по бокалам, а красные – за 30-40 минут до употребления. В качестве аперитива перед едой принято подавать вермут, херес или мадеру. Классическим сочетанием к белым винам считаются морепродукты, нежирная рыба и птица. Красные подают к мясу и грибам. Розовые принято совмещать с нежными закусками. Полусладкие хорошо сочетаются с овощами и морепродуктами, а полусухие и сухие вина подойдут практически к любым блюдам. Игристые, а также десертные советуют совмещать с фруктами, конфетами, печеньем, неострыми сырами. Перед подачей на стол любой напиток следует правильно охладить. Надо сказать, для каждого вида вина существует своя правильная температура. Для красных сортов напитка с высоким содержанием танинов идеальна комнатная температура, то есть 18-20 градусов. Красные сорта с низким содержанием танин любят 14-16 градусов тепла. Белые вина перед подачей охлаждают до 12-14 градусов, а игристые – до 6-7. С чем сочетать разные вина