вине квет красное урожаи 1994

В 1804 году было основано Судакское училище, а в 1812 году Никитский ботанический сад, с которым связано развитие виноградарства и виноделия на Украине. При Никитском ботаническом саду было организовано виноградно-производственное обучающее и опытно-показательное хозяйство «Магарач», на базе которого создан Институт винограда и вина. В Херсонской губернии в конце XIX века князем Трубецким было заложено 200 десятин виноградных насаждений в своем имении в селе Казацкое. В то время также были созданы несколько крупных виноградно-винодельческих хозяйств под Одессой и Николаевом. В г. Одесса в 1905 году на общественные средства В.Е. Таировым была организована винодельческая станция (ныне институт виноградарства и виноделия им. В.Е. Таирова).

З іншого боку, з плином століть змінювалися гастрономічні тенденції. Грецька трапеза була досить простою і до того ж тісно пов’язаної з різними релігійними практиками (сімпосіуми, діонісійські містерії та інше). Тому основним був сам процес лиття, строго регламентований і упорядкований. Римська кухня, навпаки, перш за все була орієнтована на задоволення, а в епоху принципату досягла неймовірної складності і витонченості. Не дивно, що саме римляни всерйоз задумалися власне про смак вина і стали звертати увагу на відмінності вин з різних регіонів. У доіндустріальну епоху вино робили без хімічних консервантів, тому воно досить швидко скисало. З цієї причини левову частку вина випивали в перші ж місяці, майже завжди до нового врожаю. Деякі феодальні сеньйори навіть наказували виливати торішнє вино, як тільки з’являлося молоде. Інші вина зберігалися протягом 2-3 років і лише далеко не всі були здатні жити 4-5 років. Такі вважалися старими і коштували дорого. Вина з південних регіонів, більш алкогольні і солодкі, були більш життєздатними і придатними до транспортування. Не в останню чергу саме тому вони так високо цінувалися в Європі аж до епохи Нового часу. Втім, ще в античності розроблялися різні способи консервації вина. Наприклад, римляни змішували вино з медом і перцем, щоб зробити його більш стійким до скисання, а ще успішно освоїли пастеризацію. Ця практика зберігалася і в середні віки. Анонімний автор «Паризького економа» в XIV столітті радив гарненько прокип’ятити скисле вино, знімаючи пінку неодмінно дерев’яним, а не залізним друшляком. Коли вино тільки починало скисати, він пропонував змішувати його з пшеницею або просто виставити бочонок на мороз, якщо це сталося взимку. Ці рекомендації показують, що людей минулого власне смак вина цікавив куди менше його збереження.

У цілому структурна перебудова виноградарства України в перспективі вимагає реконструкції й часткової перезакладки насаджень столових, цінних технічних, червоних та аборигенних сортів. Потрібно розробити й впровадити механізм зниження позавиробничих витрат, елементами яких повинні стати поглиблення інтеграції виробників винограду, виноматеріалів, готової продукції і торгівлі. Науково-дослідні установи України працюють в таких перспективних напрямах для покращення розвитку виноградарства і виноробства: підвищення продуктивності сортів винограду, розробка і впровадження ефективної системи боротьби зі шкідниками і хворобами, на основі використання екологічно безпечних препаратів, удосконалення селекційної роботи, розробка сучасних економіко-правових принципів керування ринком винограду і вина з удосконаленням законодавчої бази та ін.