вине крепост 12 5 виноджрад траминер

Так вы попробуете больше разных вин и не разоритесь на бутылки. Вино в культуре и произведениях искусства В Библии Основная статья: Алкоголь в Библии В Коране Жители рая будут пить райское вино , которая не будет пьянять. – Коран, 56:19 О вы, уверовавшие! Пьянящий напиток, майсир, [жертвоприношение] на каменных жертвенники [и гадание] за стрелами – скверные деяния [, вселяется] шайтаном. Уступите этому, возможно, вы добьетесь успеха. Поистине, шайтан с помощью вина и майсира хочет посеять между вами рознь и ненависть и отвлечь вас от поминовения Аллаха и намаза. Прекратите ли вы [эти непристойности]? – Коран, 5: 90,91 пров. М-Н. Османовой бургундские вина Эти сорта принадлежат только высшему классу «Премиум». Бургундские вина Франции отличаются мягким фруктовым привкусом и легкой терпкостью. В сортах Joseph Drouhin и Faiveley, появившихся только к концу 90-х годов, идеально гармонируют яблочно-дынная настойка, кора дуба и миндальная стружка. А кремообразная текстура и легкий аромат дыма делают этот напиток незабываемым и несравнимым. Сорт La Chablisienne имеет загадочный золотистый цвет с небольшим зеленым отливом. Отличается изысканным ароматом, в котором сочетаются и яблоко, и груша, и персик, и апельсиновая цедра, и цветущий клевер. Благодаря сдержанному маслянистому вкусу совсем не ощущается крепость в 12 градусов. Стоит отметить и сорт Pascal Bouchard, особенно в 1998 году выпуска.

Кошерне вино використовується в релігійних обрядах під час шабата. Іслам вино забороняє, тому що в Корані говориться, що учні Магомета одного разу напилися і стали вести блюзнірські мови, спонукавши тим самим Пророка відмовитися від алкоголю взагалі. Однак, існує неймовірна кількість віршів, що вихваляють вино: найвідоміші з них – рубаї перського поета Омара Хайяма. Римська історія Історія вина з успіхом тривала і в Стародавньому Римі. Основні технології виробництва і вирощування лоз для напою римляни, звичайно ж, запозичили у греків. У ті часи ще більше зросла масове виготовлення, і в імператорську епоху вже у всіх провінціях імперії набув значного поширення виноробство. У цей період найбільш цінувалися Хиосский вина (з острова Хіос в Егейському морі) і Фалернський з Італії (Фалерна). Римськими умільцями була значною мірою вдосконалено технологічний процес винокурень, була розроблена техніка витримки / бродіння вина на сонячному світлі, відбувалася більш тривала витримка виробів в амфорної посуді. Наприклад, в працях Горація зустрічаються навіть згадки про 60-річному напої, в свідченнях Плінія Старшого йдеться про вино 2-вікової витримки. Віриться легко, так як і нинішні міцні вина (хересу, сотерн) при витримці в 100 років лише можуть поліпшуватися. Римські громадяни вживали вина ароматизовані, а також застосовували їх і в кулінарії.

З іншого боку, з плином століть змінювалися гастрономічні тенденції. Грецька трапеза була досить простою і до того ж тісно пов’язаної з різними релігійними практиками (сімпосіуми, діонісійські містерії та інше). Тому основним був сам процес лиття, строго регламентований і упорядкований. Римська кухня, навпаки, перш за все була орієнтована на задоволення, а в епоху принципату досягла неймовірної складності і витонченості. Не дивно, що саме римляни всерйоз задумалися власне про смак вина і стали звертати увагу на відмінності вин з різних регіонів. У доіндустріальну епоху вино робили без хімічних консервантів, тому воно досить швидко скисало. З цієї причини левову частку вина випивали в перші ж місяці, майже завжди до нового врожаю. Деякі феодальні сеньйори навіть наказували виливати торішнє вино, як тільки з’являлося молоде. Інші вина зберігалися протягом 2-3 років і лише далеко не всі були здатні жити 4-5 років. Такі вважалися старими і коштували дорого. Вина з південних регіонів, більш алкогольні і солодкі, були більш життєздатними і придатними до транспортування. Не в останню чергу саме тому вони так високо цінувалися в Європі аж до епохи Нового часу. Втім, ще в античності розроблялися різні способи консервації вина. Наприклад, римляни змішували вино з медом і перцем, щоб зробити його більш стійким до скисання, а ще успішно освоїли пастеризацію. Ця практика зберігалася і в середні віки. Анонімний автор «Паризького економа» в XIV столітті радив гарненько прокип’ятити скисле вино, знімаючи пінку неодмінно дерев’яним, а не залізним друшляком. Коли вино тільки починало скисати, він пропонував змішувати його з пшеницею або просто виставити бочонок на мороз, якщо це сталося взимку. Ці рекомендації показують, що людей минулого власне смак вина цікавив куди менше його збереження.