вине подгодит длиа ростбиф квет красное

Після завершення бродіння готове вино акуратно знімали з осаду, переливали в інші глиняні судини, запечатувала і зберігали десь в прохолодному місці. Всупереч поширеним уявленням виноград вкрай рідко тиснули ногами, це навіть заборонялося робити з міркувань гігієни і безпеки. А при значних обсягах виробництва це було і зовсім неможливо в зв’язку з крайньою трудомісткістю процесу. Набагато частіше використовували преси, часом досить великі. Їх численні залишки досі знаходять по всьому ареалу культурного виноробства. Кухня древніх народів від Кавказу до Іспанії немислима без вина. Але довгий час його не диференціювали. Вино було просто вином. Його робили упереміш з червоного і чорного винограду, лози якого часто були сусідами на одному полі. Старе вино змішували з молодим, своє власне з привізним. З повною байдужістю до сортам і терруар, критично важливим для сучасного виноробства. Лише в першому тисячолітті до н.е. в деяких середземноморських цивілізаціях з розвиненою гастрономічною культурою стали звертати увагу, що вина з різних регіонів помітно різняться між собою, зберігаються довше або менше, бувають краще або гірше, міцніше або слабкіше, смачніше або зовсім навпаки. Греки і особливо римляни починають високо цінувати вина з островів Хіос, Лесбос, Самос, Крит, з області Фалерна в Кампанії і Тімави на узбережжі Адріатики. Якщо до середини першого століття до н.е. до обіду подавали якесь одне вино, то з часів Цезаря в практику входить сервіровка декількох різних вин протягом однієї трапези. Ця традиція зберігається донині у всіх без винятку виноробних регіонах світу.

У 1804 році було засноване Судакське училище, а в 1812 році Нікітський ботанічний сад, з якими пов’язаний розвиток виноградарства та виноробства на Україні. При Нікітському ботанічному саду було організоване виноградно-виробниче навчальне і дослідно-показове господарство «Магарач», на базі якого створено Інститут винограду і вина. В Херсонській губернії наприкінці ХІХ століття князем Трубецьким були закладені 200 десятин виноградних насаджень у своєму маєтку в селі Козацьке. В той час також було створено декілька великих виноградно-виноробних господарств під Одесою і Миколаєвом. В м. Одеса у 1905 році на громадські кошти В.Є Таіровим було організовано виноробну станцію (нині інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таірова).

Moving a bit to the southeast, to Podillia, which is adjacent to Halychyna, you can find an even greater variety of local grape varieties. Only in one Zalishchytskyi district, in the interwar period, were seven autochthonous grape varieties from which wine was made. One of these varieties is called Kamianets (derived from Kamianets-Podilskyi). This variety is famous for the fact that both dry and dessert wines can be made from it, and it is almost insensitive to frost and diseases. In addition, the peculiarity of this variety is its vulnerability to noble rot, which makes it possible to make wines in the Tokai style.