вине производители бакки крепост 14

З іншого боку, з плином століть змінювалися гастрономічні тенденції. Грецька трапеза була досить простою і до того ж тісно пов’язаної з різними релігійними практиками (сімпосіуми, діонісійські містерії та інше). Тому основним був сам процес лиття, строго регламентований і упорядкований. Римська кухня, навпаки, перш за все була орієнтована на задоволення, а в епоху принципату досягла неймовірної складності і витонченості. Не дивно, що саме римляни всерйоз задумалися власне про смак вина і стали звертати увагу на відмінності вин з різних регіонів. У доіндустріальну епоху вино робили без хімічних консервантів, тому воно досить швидко скисало. З цієї причини левову частку вина випивали в перші ж місяці, майже завжди до нового врожаю. Деякі феодальні сеньйори навіть наказували виливати торішнє вино, як тільки з’являлося молоде. Інші вина зберігалися протягом 2-3 років і лише далеко не всі були здатні жити 4-5 років. Такі вважалися старими і коштували дорого. Вина з південних регіонів, більш алкогольні і солодкі, були більш життєздатними і придатними до транспортування. Не в останню чергу саме тому вони так високо цінувалися в Європі аж до епохи Нового часу. Втім, ще в античності розроблялися різні способи консервації вина. Наприклад, римляни змішували вино з медом і перцем, щоб зробити його більш стійким до скисання, а ще успішно освоїли пастеризацію. Ця практика зберігалася і в середні віки. Анонімний автор «Паризького економа» в XIV столітті радив гарненько прокип’ятити скисле вино, знімаючи пінку неодмінно дерев’яним, а не залізним друшляком. Коли вино тільки починало скисати, він пропонував змішувати його з пшеницею або просто виставити бочонок на мороз, якщо це сталося взимку. Ці рекомендації показують, що людей минулого власне смак вина цікавив куди менше його збереження.

В навчальному закладі розроблено і затверджено рецептури таких плодово-ягідних вин: Чорносмородинове солодке, Солодке з йошти, Скарби Софії, Софіївські зорі Дивосад, Уманське оксамитове, Мускатний аромат. Багато з цих вин отримували найвищі нагороди, зокрема на міжнародному конкурсі Золотий Грифон. До 1985 року площі виноградників України складали 209 тис. гектарів, а валовий збір винограду – 913 тис. тонн. В Україні було створено сучасну переробну базу. Внаслідок антиалкогольної компанії було завдано значних втрат економіці. Валові збори винограду знизилися в 3-5 разів. Плодово-ягідне виноробство було повністю знищено. Нині Україна здобула світового значення в галузі виноробства. Українські винороби отримують золоті і срібні нагороди, дипломи Міжнародних виставок. Але, на жаль , останнім часом в Україні простежується тенденція до зменшення площ виноградних насаджень, та погіршення їх якості, а також перехід на часткове забезпечення виноробної промисловості імпортною сировиною.

Як відомо до столу Короля Лева Даниловича вже подавали вино, яке було зроблене з винограду, що ріс навколо Львова. Дружиною його була угорська принцеса Констанція, тому можемо припустити, що вона долучилась до культури виноробства в околицях Львова. З плином часу Львів зростав як культурний та політичний центр, а з ним і його виноградники. Так виноградники росли на схилах Високого Замку, на Личакові, Кульпаркові і перш за все у Винниках. У 1785 році біля Винників була закладені німецька колонія Вайнберґен, що в перекладі означає Винні гори. Німці-колоністи, осівши біля Львова почали займатись виноградарством. Першочергово вирощували сорт винограду – Рислінг Рейнський, привезений ними ж з їхньої батьківщини.