вине производители бертинджа урожаи 2016

З іншого боку, з плином століть змінювалися гастрономічні тенденції. Грецька трапеза була досить простою і до того ж тісно пов’язаної з різними релігійними практиками (сімпосіуми, діонісійські містерії та інше). Тому основним був сам процес лиття, строго регламентований і упорядкований. Римська кухня, навпаки, перш за все була орієнтована на задоволення, а в епоху принципату досягла неймовірної складності і витонченості. Не дивно, що саме римляни всерйоз задумалися власне про смак вина і стали звертати увагу на відмінності вин з різних регіонів. У доіндустріальну епоху вино робили без хімічних консервантів, тому воно досить швидко скисало. З цієї причини левову частку вина випивали в перші ж місяці, майже завжди до нового врожаю. Деякі феодальні сеньйори навіть наказували виливати торішнє вино, як тільки з’являлося молоде. Інші вина зберігалися протягом 2-3 років і лише далеко не всі були здатні жити 4-5 років. Такі вважалися старими і коштували дорого. Вина з південних регіонів, більш алкогольні і солодкі, були більш життєздатними і придатними до транспортування. Не в останню чергу саме тому вони так високо цінувалися в Європі аж до епохи Нового часу. Втім, ще в античності розроблялися різні способи консервації вина. Наприклад, римляни змішували вино з медом і перцем, щоб зробити його більш стійким до скисання, а ще успішно освоїли пастеризацію. Ця практика зберігалася і в середні віки. Анонімний автор «Паризького економа» в XIV столітті радив гарненько прокип’ятити скисле вино, знімаючи пінку неодмінно дерев’яним, а не залізним друшляком. Коли вино тільки починало скисати, він пропонував змішувати його з пшеницею або просто виставити бочонок на мороз, якщо це сталося взимку. Ці рекомендації показують, що людей минулого власне смак вина цікавив куди менше його збереження.

Загалом німці-колоністи, першочергово саксонці, значно посприяли розвитку виноградарства та виноробства в Україні. Такі відомі центри виноробства як Берегово (Берегсас), Заліщики, Камянець-Подільський, мали цілі німецькі квартали. Зокрема до Камянця-Подільського на початку 19 століття було переселено 42 родини саксонських німців, для розвитку виноградарства в регіоні. Що вже говорити про Галичину, яку німці почали колонізовувати ще з 1773 року. У Львові і його околицях виготовляли вино не тільки з іноземних сортів винограду. Слід віддати шану і корінним (автохтонним) сортам винограду, які були традиційними для цього регіону. Так сорт винограду Дублянський (похідне від назви міста Дубляни) є місцевим сортом vitis vinifera. І цілком можливо вино з нього пили ще королі Русі. Ба більше, вина з цього сорту винограду набувають все більшої популярності та займають призові місця на тематичних конкурсах.

Смак і запах такого алкоголю практично завжди програє своєму «старшому братові». Грецька легенда З самої давнини глибокої людство займалося виноградарством. За однією з грецьких легенд, виноградну лозу знайшов пастух Естафілос. Йдеться про те, що він відправився, щоб відшукати зниклу вівцю. Згодом йому вдалося побачити, що та харчувалася виноградним листям. Естафілос вирішив зібрати з лоз кілька нікому не відомих в ті часи плодів, щоб віднести ягоди Ойнос, свого господаря. Ойнос вичавив сік з грон. І зауважив, що з часом напій став ще більш ароматним: так вийшло вино. Історія його виготовлення взагалі, треба зауважити, досить різноманітна. Легенди про походження вина Цікавий факт: в будь-який древньої релігійної системі є міф про те, як з’явилося вино. Особливо відома грецька легенда: античні билин запевняють, що звинувачувати (або дякувати?) Слід пастуха Естафілоса. Він шукав вівцю, а коли знайшов утікачку, тварина поїдало листя якогось незнайомця рослини. Здивований юнак зібрав плоди дивного дерева і приніс їх своєму господареві, той вичавив з них сік і отримав освіжаючий напій. Все інше – справа техніки: одного разу виноградний сік випадково залишили на сонці, він перебродив, і люди дізналися, що вийшов хмільний напій веселить не гірше походу в давньогрецький театр, а зцілює майже як Гіппократ.