вине производители жеан паул пакюует ет филс урожаи 2018

Восени 1844 року в м. Одеса було створене Головне училище садівництва, навчальний план якого передбачав вивчення садівництва, виноградарства і виноробства. В 1859 році училище було переведено до Умані. За пропозицією училища було узаконено виробництво вина з плодів і ягід. Щоб отримати сусло подібне до виноградного високо кислий сік розбавляли водою до нормальної кислотності. Варто зауважити, що плодово-ягідне виноробство України бере свій початок з Умані. На початку ХХ ст. в Уманському училищі садівництва викладали спеціальний курс «Переробка плодів і ягід на вино». Навчальне господарство училища виготовляло декілька сортів вина, яке користувалося великим попитом. Випускники Уманського училища за місцем роботи застосовували рецептури вин.

История вина неотделима от истории человечества. Вино – особенный напиток. Ценность его состоит из двух источников: ягод, впитывающих солнечную энергию и дрожжевых клеток – фабрики многих полезных веществ. Этот солнечный напиток содержит ряд питательных и биологически активных веществ, полезных для организма человека, к которым относятся органические кислоты (винная, яблочная, лимонная, янтарная и др.), содержащиеся в вине в легко усвояемой форме, азотистые соединения: протеины, аминокислоты , красящие и фенольные вещества, глицерин, сахар, пектиновые вещества, очень ценные макро- и микроэлементы: калий, кальций, магний, железо, марганец, медь, цинк, бор, хром, фтор, йод мышьяк, кобальт и т.д.

Після завершення бродіння готове вино акуратно знімали з осаду, переливали в інші глиняні судини, запечатувала і зберігали десь в прохолодному місці. Всупереч поширеним уявленням виноград вкрай рідко тиснули ногами, це навіть заборонялося робити з міркувань гігієни і безпеки. А при значних обсягах виробництва це було і зовсім неможливо в зв’язку з крайньою трудомісткістю процесу. Набагато частіше використовували преси, часом досить великі. Їх численні залишки досі знаходять по всьому ареалу культурного виноробства. Кухня древніх народів від Кавказу до Іспанії немислима без вина. Але довгий час його не диференціювали. Вино було просто вином. Його робили упереміш з червоного і чорного винограду, лози якого часто були сусідами на одному полі. Старе вино змішували з молодим, своє власне з привізним. З повною байдужістю до сортам і терруар, критично важливим для сучасного виноробства. Лише в першому тисячолітті до н.е. в деяких середземноморських цивілізаціях з розвиненою гастрономічною культурою стали звертати увагу, що вина з різних регіонів помітно різняться між собою, зберігаються довше або менше, бувають краще або гірше, міцніше або слабкіше, смачніше або зовсім навпаки. Греки і особливо римляни починають високо цінувати вина з островів Хіос, Лесбос, Самос, Крит, з області Фалерна в Кампанії і Тімави на узбережжі Адріатики. Якщо до середини першого століття до н.е. до обіду подавали якесь одне вино, то з часів Цезаря в практику входить сервіровка декількох різних вин протягом однієї трапези. Ця традиція зберігається донині у всіх без винятку виноробних регіонах світу.