вине производители монте зово подгодит длиа сир квет белое

Невідкладним завданням є подальше уточнення плану сорторайонування й виробничої спеціалізації виноробства. Необхідно вибирати найбільш перспективні сорти, враховувати їхню господарську цінність, біологічні особливості й придатність до природно-кліматичних умов місцевості. Українською наукою розроблена Концепція розвитку виноградарства й виноробства і Програма, основною метою успішної реалізації яких є: державна політика врегулювання розвитку виноградарства всіх форм власності, концентрації фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, виробничого й науково-технічного потенціалу для вирішення основних проблем галузі; розробка принципів формування й реалізації заходів, спрямованих на поетапне досягнення очікуваних параметрів зростання виробництва винограду й виноробної продукції.

Ні в одній з гіпотез немає доказів. Особливості тодішнього виробництва З метою зброджування вино (молоде) попадало в льох в досить містких судинах, які були Окур сіркою (процес тривав до півроку, а іноді і більше). Вина солодкі отримували придушенням бродіння, зберіганням згодом в холоді. Частенько вино наполягали на родзинках. Ці напої бродили дуже повільно, тільки через п’ять років гри вина розливалися по амфорам, забезпечувалися ярликами: там вказувалася місцевість виробництва, роки врожаю, наявності добавки, колір. Найбільш довгий час витримувалося найкращих сортів вино. Підвал для бродіння також був обладнаний відповідним чином. коротка відповідь Вино – напій, який отримують при бродінні свіжих ягід винограду або виноградного сусла. Слід зазначити, що в України діє закон, виходячи з якого, вином вважається напій, зроблений виключно з винограду, всі інші добавки будь то цукор, спирт, кислота або щось ще, – автоматично позбавляє напій цього доблесного назви. Винний напій – продукт, в якому крім винного сировини є щось ще, наприклад: цукор, спирт і т.п. Якість такої продукції різний, від хорошого до явного фальсифікату.

З іншого боку, з плином століть змінювалися гастрономічні тенденції. Грецька трапеза була досить простою і до того ж тісно пов’язаної з різними релігійними практиками (сімпосіуми, діонісійські містерії та інше). Тому основним був сам процес лиття, строго регламентований і упорядкований. Римська кухня, навпаки, перш за все була орієнтована на задоволення, а в епоху принципату досягла неймовірної складності і витонченості. Не дивно, що саме римляни всерйоз задумалися власне про смак вина і стали звертати увагу на відмінності вин з різних регіонів. У доіндустріальну епоху вино робили без хімічних консервантів, тому воно досить швидко скисало. З цієї причини левову частку вина випивали в перші ж місяці, майже завжди до нового врожаю. Деякі феодальні сеньйори навіть наказували виливати торішнє вино, як тільки з’являлося молоде. Інші вина зберігалися протягом 2-3 років і лише далеко не всі були здатні жити 4-5 років. Такі вважалися старими і коштували дорого. Вина з південних регіонів, більш алкогольні і солодкі, були більш життєздатними і придатними до транспортування. Не в останню чергу саме тому вони так високо цінувалися в Європі аж до епохи Нового часу. Втім, ще в античності розроблялися різні способи консервації вина. Наприклад, римляни змішували вино з медом і перцем, щоб зробити його більш стійким до скисання, а ще успішно освоїли пастеризацію. Ця практика зберігалася і в середні віки. Анонімний автор «Паризького економа» в XIV столітті радив гарненько прокип’ятити скисле вино, знімаючи пінку неодмінно дерев’яним, а не залізним друшляком. Коли вино тільки починало скисати, він пропонував змішувати його з пшеницею або просто виставити бочонок на мороз, якщо це сталося взимку. Ці рекомендації показують, що людей минулого власне смак вина цікавив куди менше його збереження.