вине производители стоби крепост 13

Середньовіччя успадкувало від античності таке ж відношення до вина. У XIV столітті в знаменитій «Битві вин» Анрі д’Анделі описує властивості вин з різних куточків Європи, які представили на суд короля. Він зазначає, що вина з Ельзасу і Анжу були чудово хороші і заслужили королівське благовоління, а з Шалона і Бове, навпаки, виявилися занадто кислими і несмачними. Кіпрське вино настільки сподобалося королю, що той присудив йому титул «тата», а вино з Аквилеи, дуже якісне, але не настільки чудове, отримало звання «кардинала». В античності і Середньовіччя винам з різних регіонів приписували різні властивості. Якщо вірити Плінієм Старшим, вино з Аркадії вгамовувався сказ, з Ахей або Єгипту – провокувало викидень, з Трезен – рятувало від немочі, з Фасоса – зменшувало сонливість. За твердженням Лівії Друзілли, дружини імператора Августа, вона дожила до 86 років тільки завдяки тому, що все життя пила punicum – цілком певне вино з берегів Адріатики. А претор Сеній лікував свою серцеву недостатність виключно вином з Хіос. В середні віки сухі вина вважалися остуджують і пробуджують апетит, а солодкі – поживними і збудливими. Медики прописували їх немічним старикам в невеликих кількостях, а ось молоді категорично не рекомендували. Але це мало допомагало. Флорентійський новеліст Франко Саккетті нарікав, що молоді люди вже з ранку випивали по кілька келихів солодкої мальвазії, розпалюючи хтивість і потім віддаючись розпусті. У давнину вина були головним чином білими, оскільки сік після віджимання не тримали на меззі, а відразу пускали в справу. Як відомо, сік у переважної більшості навіть червоних сортів винограду теж білий.

Історія виноробства в Україні налічує щонайменше 4.5 тисячі років, а цілком ймовірно і значно більше. На берегах Дністра виноробством займались вже тоді коли про французьке виноградарство ще ніхто й не чув, а до виникнення Римської імперії залишалось близько тисячі років. Племена фракійців, що проживали на початку 2 тисячоліття до нашої ери на берегах Дністра вже володіли культурою вирощування винограду та виготовлення вина. І виноград цей, що важливо не був завезений римлянами або греками, як у Франції чи Німеччині. Він був місцевим і не диким а окультуреним. Чому є безліч археологічних та історичних доказів. Ба більше, ще до фракійців трипільці вміли виготовляти вино а вони, як відомо жили між 5 та 3 тисячоліттям до н.е. на території сучасної України.

В античній міфології покровителем виноградарства і виноробства був бог Діоніс. Одного разу він знайшов маленьку виноградну лозу і помістив її у кістку птиці. Рослина почала так швидко рости, що потрібно було шукати інше місце. Він посадив її у кістку лева, а потім віслюка. Тому люди, які п’ють вино, спочатку співають, як птиці, потім стають левами і, нарешті, перетворюються в віслюків. У Книзі Буття є вислів: «Виноград – дерево життя». Перші згадки про вирощування винограду на території України належать до періоду VII-IV ст. до н.е. Виноградарство і виноробство розвивалося навколо стародавніх міст Херсонесу, Антикапеї, Тірітаки, Ольвії на території сучасної Миколаївщини. В період Київської Русі згадується (Літопис Никона 1151 р.) «Берендеї і чорні клобуці волості познаша і винограда посікоша». У літературних джерелах VІ століття розповідається про успішну культуру винограду в монастирських садах Києва. У 1735 році нові виноградники були закладені в Києві на схилах Дніпра, а в 1758 році – поряд з Кловським палацом, де через кілька років налічувалось близько 30000 кущів.