вине производители тенута кантаджалло реджион кианти

В 1804 году было основано Судакское училище, а в 1812 году Никитский ботанический сад, с которым связано развитие виноградарства и виноделия на Украине. При Никитском ботаническом саду было организовано виноградно-производственное обучающее и опытно-показательное хозяйство «Магарач», на базе которого создан Институт винограда и вина. В Херсонской губернии в конце XIX века князем Трубецким было заложено 200 десятин виноградных насаждений в своем имении в селе Казацкое. В то время также были созданы несколько крупных виноградно-винодельческих хозяйств под Одессой и Николаевом. В г. Одесса в 1905 году на общественные средства В.Е. Таировым была организована винодельческая станция (ныне институт виноградарства и виноделия им. В.Е. Таирова).

And this grape, which is important, was not imported by the Romans or Greeks, as in France or Germany. He was local and not wild but civilized. There is a wealth of archaeological and historical evidence for why. What's more, even before the Thracians, the people of Tripil knew how to make wine, and they, as is known, lived between the 5th and 3rd millennium BC. on the territory of modern Ukraine. So we are not Georgians, whose history of winemaking is about 8,000 years old. But we can say that when the ancestors of modern Germans or Frenchmen ran around the village with sticks to catch wild boar for dinner, our ancestors were already drinking wine in whitewashed houses. Which is very important. Because where there is a vineyard there is culture, there is no place for barbarism.

Після завершення бродіння готове вино акуратно знімали з осаду, переливали в інші глиняні судини, запечатувала і зберігали десь в прохолодному місці. Всупереч поширеним уявленням виноград вкрай рідко тиснули ногами, це навіть заборонялося робити з міркувань гігієни і безпеки. А при значних обсягах виробництва це було і зовсім неможливо в зв’язку з крайньою трудомісткістю процесу. Набагато частіше використовували преси, часом досить великі. Їх численні залишки досі знаходять по всьому ареалу культурного виноробства. Кухня древніх народів від Кавказу до Іспанії немислима без вина. Але довгий час його не диференціювали. Вино було просто вином. Його робили упереміш з червоного і чорного винограду, лози якого часто були сусідами на одному полі. Старе вино змішували з молодим, своє власне з привізним. З повною байдужістю до сортам і терруар, критично важливим для сучасного виноробства. Лише в першому тисячолітті до н.е. в деяких середземноморських цивілізаціях з розвиненою гастрономічною культурою стали звертати увагу, що вина з різних регіонів помітно різняться між собою, зберігаються довше або менше, бувають краще або гірше, міцніше або слабкіше, смачніше або зовсім навпаки. Греки і особливо римляни починають високо цінувати вина з островів Хіос, Лесбос, Самос, Крит, з області Фалерна в Кампанії і Тімави на узбережжі Адріатики. Якщо до середини першого століття до н.е. до обіду подавали якесь одне вино, то з часів Цезаря в практику входить сервіровка декількох різних вин протягом однієї трапези. Ця традиція зберігається донині у всіх без винятку виноробних регіонах світу.