вине реджион фриули венекииа джулииа

Перемістившись по Дністру ще південніше в район Могилів-Подільського, можемо зустріти ще декілька місцевих сортів винограду. І хоч ці сорти вважаються традиційно Молдовськими, немає жодного сумніву в тому, що вони росли по обох берегах Дністра а не тільки на його молдовському правобережжі. Українські виноробські традиції старі як світ. І хоч ці традиції та технології пережили безліч періодів занепаду, як то турецька панування на Поділлі та й інших регіонах України чи то Радянську добу, коли в середин 80-х було знищено унікальні виноградники. Зараз традиції виноробства відновлюються. Укранське виноробство та виноградарство не дилячись на складні соціальні реалії крокує семимильними кроками кріз терни до зірок. Виникають нові виноробні, які використовують новітні технології та виготовляють унікальні вина в Україні і відновлюють давні традиції предків та створюють нові.

В 1804 году было основано Судакское училище, а в 1812 году Никитский ботанический сад, с которым связано развитие виноградарства и виноделия на Украине. При Никитском ботаническом саду было организовано виноградно-производственное обучающее и опытно-показательное хозяйство «Магарач», на базе которого создан Институт винограда и вина. В Херсонской губернии в конце XIX века князем Трубецким было заложено 200 десятин виноградных насаждений в своем имении в селе Казацкое. В то время также были созданы несколько крупных виноградно-винодельческих хозяйств под Одессой и Николаевом. В г. Одесса в 1905 году на общественные средства В.Е. Таировым была организована винодельческая станция (ныне институт виноградарства и виноделия им. В.Е. Таирова).

З іншого боку, з плином століть змінювалися гастрономічні тенденції. Грецька трапеза була досить простою і до того ж тісно пов’язаної з різними релігійними практиками (сімпосіуми, діонісійські містерії та інше). Тому основним був сам процес лиття, строго регламентований і упорядкований. Римська кухня, навпаки, перш за все була орієнтована на задоволення, а в епоху принципату досягла неймовірної складності і витонченості. Не дивно, що саме римляни всерйоз задумалися власне про смак вина і стали звертати увагу на відмінності вин з різних регіонів. У доіндустріальну епоху вино робили без хімічних консервантів, тому воно досить швидко скисало. З цієї причини левову частку вина випивали в перші ж місяці, майже завжди до нового врожаю. Деякі феодальні сеньйори навіть наказували виливати торішнє вино, як тільки з’являлося молоде. Інші вина зберігалися протягом 2-3 років і лише далеко не всі були здатні жити 4-5 років. Такі вважалися старими і коштували дорого. Вина з південних регіонів, більш алкогольні і солодкі, були більш життєздатними і придатними до транспортування. Не в останню чергу саме тому вони так високо цінувалися в Європі аж до епохи Нового часу. Втім, ще в античності розроблялися різні способи консервації вина. Наприклад, римляни змішували вино з медом і перцем, щоб зробити його більш стійким до скисання, а ще успішно освоїли пастеризацію. Ця практика зберігалася і в середні віки. Анонімний автор «Паризького економа» в XIV столітті радив гарненько прокип’ятити скисле вино, знімаючи пінку неодмінно дерев’яним, а не залізним друшляком. Коли вино тільки починало скисати, він пропонував змішувати його з пшеницею або просто виставити бочонок на мороз, якщо це сталося взимку. Ці рекомендації показують, що людей минулого власне смак вина цікавив куди менше його збереження.