вине сагар сугое бренд бесо дел сол

В античной мифологии покровителем виноградарства и виноделия был бог Дионис. Однажды он нашел маленькую виноградную лозу и поместил ее в кость птицы. Растение начало так быстро расти, что нужно было искать другое место. Он посадил ее в кость льва, а потом осла. Поэтому люди, пьющие вино, сначала поют, как птицы, потом становятся львами и, наконец, превращаются в ишаков. В Книге Бытия есть выражение: «Виноград – дерево жизни». Первые упоминания о выращивании винограда на территории Украины относятся к периоду VII-IV ст. до н. Виноградарство и виноделие развивалось вокруг древних городов Херсонеса, Антикапеи, Тиритаки, Ольвии на территории современной Николаевщины. В период Киевской Руси упоминается (Летопись Никона 1151 г.) «Берендеи и черные клобуцы волости познаша и винограда посикоша». В литературных источниках VІ века рассказывается об успешной культуре винограда в монастырских садах Киева. В 1735 году новые виноградники были заложены в Киеве на склонах Днепра, а в 1758 году – рядом с Кловским дворцом, где через несколько лет насчитывалось около 30 000 кустов.

Так ми не грузини, історія виноробства яких налічує близько 8 тисяч років. Але ми можемо стверджувати, що коли предки сучасних німців чи французів бігали всім селом з палицями щоб упіймати кабана на вечерю, наші предки вже пили вино в побілених хатах. Що дуже важливо. Бо де є виноградник там є культура, там нема місця для варварства. Площа українських виноградників в 4000 разів більша ніж шведських і всього в 7 разів менша ніж французьких. У вікінгів гектарів 30, так так 30га. В нас же близько 120000 гектарів. Звернімо увагу хоча б на назву міста Винники чи сусідньої з містечком німецької колонії Вайнберґен (Винні гори), що вже натякає нам на певну історичну та культурну традицію вирощування винограду в цих краях.

В середні віки в міру похолодання клімату в північній частині Європи почали широко практикувати мацерацию, щоб зробити досить субтильні та слабоалкогольні місцеві вина більш тільними, м’ясистим і живучими. Так з’явилися червоні вина в сучасному сенсі слова. Але ще довгий час вони не могли зрівнятися за популярністю з Клерет – винами світло-рубінового або ніжно-червоного кольору з відносно низьким вмістом алкоголю, які були більш звичні жителям на північ від Луари. Сьогодні Клерет майже не знайти. Графство Суррей (Південна Англія). Костюмована вистава з часів Генріха VIII, що розповідає про історію місцевого виноробства. Зрозуміло, з подальшою дегустацією білих і червоних вин місцевого виробництва. Фото: Toby Melville / Reuters На жаль, ми ніколи не дізнаємося, яким саме був смак доіндустріальних вин. Деякий та дуже приблизне уявлення про це нам можуть дати вина, які робляться зараз переважно в Грузії так званим кахетинським способом – в глиняних глечиках-квеврі, закопаних у землю. Вони виходять досить потужними і таніну з грубуватими ароматами і шорсткою текстурою. Одним словом, на любителя. І все ж вони відрізняються від стародавніх вин хоча б тому, що сьогодні винороби приділяють багато уваги якості врожаю, по-іншому працюють з лозою, використовують інші клони винограду і, найголовніше, інші раси дріжджів. Відомо, що південні вина були міцнішими, ніж північні. Тому в Греції і Римі їх розбавляли водою. Споживання чистого вина заборонялося, але вважалося моветоном, оскільки явно передбачало єдину мету – сп’яніння.