вине сагар сугое виноджрад вранак

Воно дозволяло людям харчуватися протягом багатьох місяців, а не тільки в сезон врожаю. Його можна було брати з собою в торгові і військові експедиції, обмінювати на інші продукти. Нарешті, не можна скидати з рахунків факт, що вино сп’яняло, тобто не тільки насичувало, а й приносило задоволення, а також допомагало досягти екстатичного стану. Зрозуміло, чому вину в давніх культурах приділялася така велика увага. Дитя виноградної лози вважалося даром небес, його обожнювали, наділяли чудодійними властивостями (наприклад, здатністю заліковувати рани і повертати зір) і активно використовували в різноманітних сакральних ритуалах – від нескінченних варіацій дионисийского культу до християнської євхаристії. За багато століть техніка виноробства майже не змінювалася. За лозами доглядали мало, лише підрізали час від часу, залишаючи лежати на землі або закидаючи їх на гілки дерев. Рудименти древньої виноградарською практики подекуди можна відшукати і сьогодні, наприклад на островах Егейського моря. Виноградники часом нагадували непрохідні ліси. Відомо, що під час облоги Лана в 988 році французький король Гуго Капет благополучно сховав у прилеглих виноградниках своє військо. Ізраїль. Винний посудину з Італії двотисячолітньої давності, знайдений в пустелі в районі стародавньої фортеці Масада, відноситься до часу народження Ісуса Христа Фото: David Silverman / Reuters Стиглий виноград відправляли під прес, а заграло сусло заливали в глиняні глечики.

Як відомо до столу Короля Лева Даниловича вже подавали вино, яке було зроблене з винограду, що ріс навколо Львова. Дружиною його була угорська принцеса Констанція, тому можемо припустити, що вона долучилась до культури виноробства в околицях Львова. З плином часу Львів зростав як культурний та політичний центр, а з ним і його виноградники. Так виноградники росли на схилах Високого Замку, на Личакові, Кульпаркові і перш за все у Винниках. У 1785 році біля Винників була закладені німецька колонія Вайнберґен, що в перекладі означає Винні гори. Німці-колоністи, осівши біля Львова почали займатись виноградарством. Першочергово вирощували сорт винограду – Рислінг Рейнський, привезений ними ж з їхньої батьківщини.

Стародавні греки, як і римляни, завжди віддавали перевагу червоному темному провину. Подавалося воно зазвичай двічі на добу (як мінімум): на вечерю і на сніданок. Пиття даного напою супроводжували ритуали. Спочатку все випивали провина не розбавляючи їх, в честь бога Діоніса, а після проливали кілька крапель на землю, в знак посвяти напою улюблені божеству. Потім подавалися кратери – чаші не дуже великих розмірів, що володіють двома ручками. У даній посуді змішувалося вино і холодна вода з джерела (в різних пропорціях). Розпивання супроводжувалося розмовою, а гості слухали музику з віршами, насолоджуючись поданням танцівниць. За існуючими тоді правилами необхідно було пити за здоров’я всіх присутніх, віддавати подяку божествам (іншим, крім Діоніса), поминати відсутніх на бенкеті. Іноді навіть влаштовувалися і змагання: хто більше вип’є. Пили червону хмільну рідину в основному представники сильної статі. А жінки взагалі вкрай рідко допускалися до столу. Вино – ритуал Вино можна назвати релігійним символом. В античності були навіть спеціальні боги: в Греції Діоніс, а в Римі – Вакха з святами-вакханаліями. Старий Завіт підносить вино як алегорію Божественного милосердя, але іноді викриває пияцтво. В Християнстві це Перше чудо Христа: втілення води в вино на весіллі в Кані Галілейській. Іудаїзм, також як Християнство, коливається між вихвалянням і остереження проти вина. А в Талмуді написано: «Ні радості без вина».