вине страна испанииа бренд санкго джаркес

В настоящее время Украина приобрела мировое значение в области виноделия. Украинские виноделы получают золотые и серебряные награды, дипломы международных выставок. Но, к сожалению, в последнее время в Украине прослеживается тенденция к уменьшению площадей виноградных насаждений и ухудшению их качества, а также переход на частичное обеспечение винодельческой промышленности импортным сырьем.

Так ми не грузини, історія виноробства яких налічує близько 8 тисяч років. Але ми можемо стверджувати, що коли предки сучасних німців чи французів бігали всім селом з палицями щоб упіймати кабана на вечерю, наші предки вже пили вино в побілених хатах. Що дуже важливо. Бо де є виноградник там є культура, там нема місця для варварства. Площа українських виноградників в 4000 разів більша ніж шведських і всього в 7 разів менша ніж французьких. У вікінгів гектарів 30, так так 30га. В нас же близько 120000 гектарів. Звернімо увагу хоча б на назву міста Винники чи сусідньої з містечком німецької колонії Вайнберґен (Винні гори), що вже натякає нам на певну історичну та культурну традицію вирощування винограду в цих краях.

В середні віки в міру похолодання клімату в північній частині Європи почали широко практикувати мацерацию, щоб зробити досить субтильні та слабоалкогольні місцеві вина більш тільними, м’ясистим і живучими. Так з’явилися червоні вина в сучасному сенсі слова. Але ще довгий час вони не могли зрівнятися за популярністю з Клерет – винами світло-рубінового або ніжно-червоного кольору з відносно низьким вмістом алкоголю, які були більш звичні жителям на північ від Луари. Сьогодні Клерет майже не знайти. Графство Суррей (Південна Англія). Костюмована вистава з часів Генріха VIII, що розповідає про історію місцевого виноробства. Зрозуміло, з подальшою дегустацією білих і червоних вин місцевого виробництва. Фото: Toby Melville / Reuters На жаль, ми ніколи не дізнаємося, яким саме був смак доіндустріальних вин. Деякий та дуже приблизне уявлення про це нам можуть дати вина, які робляться зараз переважно в Грузії так званим кахетинським способом – в глиняних глечиках-квеврі, закопаних у землю. Вони виходять досить потужними і таніну з грубуватими ароматами і шорсткою текстурою. Одним словом, на любителя. І все ж вони відрізняються від стародавніх вин хоча б тому, що сьогодні винороби приділяють багато уваги якості врожаю, по-іншому працюють з лозою, використовують інші клони винограду і, найголовніше, інші раси дріжджів. Відомо, що південні вина були міцнішими, ніж північні. Тому в Греції і Римі їх розбавляли водою. Споживання чистого вина заборонялося, але вважалося моветоном, оскільки явно передбачало єдину мету – сп’яніння.