вине урожаи 2017 реджион луган де куио

Переместившись по Днестру еще южнее в Могилев-Подольский район, можем встретить еще несколько местных сортов винограда. И хотя эти сорта считаются традиционно молдавскими, нет никакого сомнения в том, что они росли по обоим берегам Днестра, а не только на его молдавском правобережье. Украинские винодельческие традиции стары как мир. И хотя эти традиции и технологии пережили множество периодов упадка, как турецкое господство на Подолье и других регионах Украины или Советскую эпоху, когда в середине 80-х были уничтожены уникальные виноградники. Сейчас традиции виноделия возобновляются. Украинское виноделие и виноградарство, не глядя на сложные социальные реалии, шагает семимильными шагами сквозь терны к звездам. Возникают новые винодельни, которые используют новейшие технологии и производят уникальные вина в Украине и восстанавливают давние традиции предков и создают новые.

In general, German colonists, primarily Saxons, significantly contributed to the development of viticulture and winemaking in Ukraine. Such well-known wine-making centers as Bereghovo (Beregsas), Zalishchyki, Kamianets-Podilskyi had entire German quarters. In particular, 42 families of Saxon Germans were relocated to Kamianets-Podilskyi at the beginning of the 19th century, for the development of viticulture in the region. What can we say about Galicia, which the Germans began to colonize in 1773. In Lviv and its surroundings, wine was made not only from foreign grape varieties. One should also pay respect to indigenous (autochthonous) grape varieties, which were traditional for this region. Thus, the Dublyansky grape variety (derived from the name of the city of Dublyany) is a local variety of vitis vinifera. And it is quite possible that even the kings of Russia drank wine from it. Moreover, wines from this grape variety are gaining more and more popularity and take prizes at thematic competitions.

Вино, якого немає Історія світового виноробства, по крайней мере доведена археологічно, налічує приблизно сім тисяч років. В реальності воно, звичайно, більш давнє, хоча ми можемо тільки здогадуватися наскільки. Важливо інше: протягом тисячоліть люди робили вино більш-менш однаково. Зміни відбувалися повільно і були вкрай незначними. Різкий стрибок стався лише в епоху Нового часу, коли на службу виноробству були поставлені сучасні технології і наука. Завдяки цій обставині останні 200 років ми п’ємо зовсім інші вина. «Лента.ру» з’ясовувала подробиці того, що кануло в Лету. Новітні дослідження говорять про те, що батьківщиною світового виноробства слід вважати Великий Кавказ, а найдавніший з виявлених винних погребів знаходиться на території нинішнього Західного Ірану і датується періодом між 5400 і 5000 роками до н.е. Протягом наступних століть лоза повільно, але вірно поширювалася на захід, а виноград і, відповідно, вино стали найважливішою частиною культури багатьох народів від Каспію до Гібралтару. Цінність лози полягала в тому, що вона досить невибаглива, росла на мізерних грунтах, не вимагала спеціального догляду. При цьому давала багатий цукрами, вітамінами і мікроелементами продукт, який ще й піддавався природної консервації: ягоди можна було висушувати і отримувати солодкий родзинки, а сік – зброджувати і зберігати довгі місяці у вигляді вина. У давнину вино мало велику цінність, як і всі інші продукти консервації: сир, в’ялене м’ясо, оцет, сушена риба, сухофрукти.